Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) характеризується стійким обмеженням швидкості повітряного потоку, яке прогресує й пов’язане з підвищеною хронічною запальною відповіддю в дихальних шляхах і легенях на дію шкідливих частинок або газів.
Мета фармакотерапії ХОЗЛ — зменшення вираженості симптомів, зниження частоти і тяжкості загострень, поліпшення стану здоров’я та переносимості фізичного навантаження. Схему фармакотерапії слід підбирати індивідуально залежно від ступеня вираженості симптомів, ризику ускладнень, доступності ЛП і відповіді пацієнта на проведене лікування.
Інгаляційний шлях уведення має перевагу над пероральним, оскільки препарат доставляється безпосередньо до органа-мішені (дихальні шляхи), мінімізується системна дія препарату, виключаються взаємодії з іншими ЛП. Інгаляційним шляхом уводять бронхолітики (короткої та тривалої дії), інгаляційні кортикостероїди, комбінації інгаляційних кортикостероїдів з бронхолітиками тривалої дії).
Бронхолітики короткої дії: селективні агоністи β2-адренорецепторів короткої дії (сальбутамол, фенотерол) та антихолінергічний препарат короткої дії (іпратропію бромід). Бронхолітики пролонгованої дії: селективні агоністи β2-адренорецепторів пролонгованої дії (сальметерол, формотерол, індакатерол) та антихолінергічний ЛП пролонгованої дії (тіотропію бромід, глікопіроній) або комбінація селективного агоніста β2-адренорецепторів короткої дії з антихолінергічним ЛП в одному інгаляторі (фенотерол/іпратропію бромід). Інгаляційні глюкокортикоїди (беклометазон, будесонід, флютиказон) додають до терапії бронхолітиками (базисної терапії) пацієнтам із ХОЗЛ при показнику об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) <60% належного рівня.
Фіксовані комбінації інгаляційних глюкокортикоїдів та β2-агоністів тривалої дії (сальметерол, формотерол, індакатерол, тіотропію бромід, глікопіроній) більш ефективні, ніж кожний компонент окремо, в аспекті поліпшення функції легень, статусу здоров’я та зменшення загострень у пацієнтів з помірною та дуже тяжкою ХОЗЛ, напр. фіксовані комбінації флютиказон + сальметеролу будесонід + формотерол в одному інгаляторі.
Глюкокортикостероїди (ГКС) для перорального застосування (метилпреднізолон, преднізолон) рекомендується призначати тільки при загостреннях ХОЗЛ, що супроводжуються збільшенням задишки. Довготривале призначення ГКС для перорального застосування в базисній терапії ХОЗЛ не рекомендується. Ксантини (теофілін, доксофілін) додають до попередньо призначених бронхолітиків і призначають лише після пробного лікування бронхолітиком короткої та тривалої дії або пацієнтам, які неспроможні застосовувати інгаляційну терапію.
Протизапальний ЛП нестероїдної дії (фенспірид) призначають при нетяжких загостреннях та в складі базисної терапії впродовж 2–5 міс після загострення ХОЗЛ у пацієнтів з легким перебігом захворювання або хворобою середньої тяжкості (ОФВ1 >50%). Інгібітор фосфодіестерази-4 (рофлуміласт) можуть додавати до препаратів першого вибору у пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 <50%) та загостреннями в анамнезі за наявності хронічного бронхіту.
Муколітичні препарати (ацетилцистеїн, карбоцистеїн) призначають при хронічному кашлі та виділенні мокротиння, якщо відмічається зменшення кількості мокротиння під їхнім впливом. Антибіотики призначають при гнійному загостренні ХОЗЛ за наявності показань. Для початкового емпіричного лікування необхідно застосовувати пеніциліни широкого спектра дії (ампіцилін) та комбінації пеніцилінів з інгібіторами β-лактамаз (ампіцилін + сульбактам, амоксицилін + клавуланова кислота), макроліди (азитроміцин або кларитроміцин) чи цефалоспорини 2-го покоління (цефуроксиму аксетил).
Фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин) слід розглядати як препарати резерву лікування загострень ХОЗЛ.
Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації. Хронічне обструктивне захворювання легенів: Наказ МОЗ України від 27.06.2013 № 555 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хронічному обструктивному захворюванні легень».